11-27 вересня 2009

Майстер-клас

Майстер-клас із книжкової ілюстрації (Пінхас (Павло) Фішель)


22 вересня, вівторок 16.00
Літературна сцена

акція від видавництва "Дух і Літера"

  Пінхас (Павло) Фішель художник, дизайнер книг, театральний художник. Народився 1971 року. Закінчив Українську академію мистецтв, факультет сценографії, майстерня Данила Лідера. Брав участь у виставках із 1989 року, в тому числі мав персональну виставку «Ніко, дай «Мі»!» 2007 року в галереї Києво-Могилянської академії. Оформив спектакль “Сміх та сльози Дон Кіхота”
Книжковим дизайном художник зайнявся, в педагогічних цілях і першу книгу "Склероз переможець зла" зробив разом із своїм п’ятирічним учнем, Владиком Братиною. Потім із видавництвом "Ликеи" оформив книгу віршів Григорія Фальковича "Шляхами Біблії". Наступною роботою стали ілюстрації до  книги Пьєра Гріппарі "Паризькі казки" (Дух і Літера, 1998).   У співпраці художника із видавництвом «Дух і Літера» було створено естетський, інтелектуальний, іронічний, ігровий, а іноді ніжний і теплий дизайн книжок «Єврейські кінематографісти 1910-1945» (2004), «Объяснение в любви» Н. Й. Сігової (2005),  «Мир Зои Лерман» (2009), художніх альбомів «Художники видавництва «Дух і Літера»» (2005), «Культур-Ліга. Художній авангард 1910-20-х років» (2007), «найкрасивіших єврейських календарів», один із яких влаштований як дерев’яна шафка, інший, як музей єврейської традиційної культури на теренах Східної Європи та республік колишнього Радянського Союзу (музей, звичайно, існує лише на сторінках календаря). До персональної виставки художника було видано альбом «Фишель Пинхас (Павел) Конструкции, иллюстрации, живопись, графика» (2009).


Найголовніше, найболісніше запитання сучасного мистецтва затинається на неможливості здійснення жесту, що відтуляє людське обличчя: «ось людина без лукавості». Два полюси магнітного поля постмодерну: демонстративна какафонія з одного боку, а з іншого – відлуння колишньої  гармонії в полоні фальшу. Муляжі райських яблук наскрізь поточено шашелем сумнівів, фрустрації, майже фанатичної самотності…
Та одного разу художник надгризає натуральне стигле яблуко й бачить у ньому не недогризок, а структуру підрамника. Просту форму очікування майбутніх картин. Шукає опертя для майбутніх форм, не настільки неотесаних, не настільки горділивих, не на продаж. Форму очікування справжньої форми. Очікування справжньої зустрічі (по той бік страху підмін, підробок, фальсификациій).

                                5767/2007. ХI.26, Київ
Костянтин Сігов, написано до виставки «Ніко, дай «Мі»!»
 

повернутись назад