11-27 вересня 2009

Новини

Інтерв’ю з Максимом Демським


Наталка Довга спеціально для ГОГОЛЬFEST

 17 вересня в рамках Гогольfest Б.Т.І. ZiхZiхOne проведе вечір експериментального кіно. Орден, заснований  ІТ- інженером Павлом Туркотом,  театралом Максимом Демським та журналістом Богданом Кутєповим повністю зруйнує звичне поняття кінопоказу. Детальніше  про мистецтво і його потенціал розповідає сам герцог дер Максен (він же Демський).

- Максиме,  а що власне означає назва вашого ордену ZiхZiхOne? Це словосполучення так часто звучить на території Арсеналу, що наштовхує на думку про якись таємний пароль.

- ZiхZiхOne виникло ще до того як наповнилося сенсом. Ось такий от парадокс. ZiхZiхOne  - це два Z і одне О– що є абревіатурою і  означає закономірний збіг обставин, а  Б.Т.І . розшіфровується як  Бригада Творчих Ініціатив. Ми маємо на меті довести людині, що все що з нею відбувається це певна закономірність обставин. Тому, якщо з нею трапляється якась невдача їй не треба  картати себе чи звинувачувати інших. Варто лише відкотитися назад і знайти цей самий закономірний збіг обставин, аби уникнути його. Ми стверджуємо що завдяки цьому людина може жити чисто, світло і щасливо.

- А із створенням фільму цей принцип теж працює? Якщо глядач не задоволений вашим показом, ви повертаєтеся назад, аби перезняти роботу?

- Кожне кіно має свого глядача. Ми теж маємо свою аудиторію, яка постійно розширюється. Чому? У ZiхZiхOne люди бачать незвичні речі. Дехто називає це лайном або повним лайном - вони розвертаються і йдуть. А інші задаються питанням: “А чому  б ні? Хто сказав, що так не можна? ” Людина вільна у своїй творчості. Це її експеримент. Узагалі, все життя – це експеримент. Якщо хтось  не використовує можливість експериментувати, а живе у заданих рамках, то це його проблема.

- А як щодо ваших творчих експериментів, якої сфери свтосуються вони? Ви екпериментуєте з технікою, акторами чи намагаєтеся сказати нове слово у драматургії?

- Щодо мене, то це був мій  перший досвід зйомки. У мене з’явилася камера і я сів у машину та поїхав з нею до Чорнобиля.

- Тобто, в тебе з’явилася камера і ти уявив себе художником?

- Це не зовсім так. Я до того грав на сцені й дещо розумію в кіно. Я не професійний режисер, але я дивився Феліні, Антоніоні, Тарковського. Для мене важливим було інше. Я хотів зафіксувати певннй пласт розвитку людини, чи то режисера чи то  людей задіяних у фільмі.

- Але чому зона відчуження?

- Я поїхав до Чорнобиля і знімав фактично все підряд, без особливого сценарію. Єдине що я прочитав книгу свого батька-ліквідатора вона називається “ЧАД” – Чорнобиль Анатолія Демського. Звідти я взяв окремі шматки, які зрештою і стали сценарієм.

- А тобі не здається, що це був надто вже простий шлях, позаяк Чорнобиль вже фактично перетворився на арт-об’єкт. Таке собі загальне місце, куди їдуть усі, кому не лінь.

- Для мене суть була не в самому Чорнобилі. Ті 2-3-х хвилинні ролики, які ми покажемо – це проста фіксація подій. Можна сказати, що це кінохеппенінг. Кінохеппенінг- це коли кіно йде в постійній дискусії з глядачем. Це не кінозал з екраном, де людина сидить у кріслі повністю зосереджена на переетіях стрічки. У нас кіно лише частина великої вистави.

- Тобто, мова йде про певну інтерактивність проекту?

- Безумовно! Узагалі всі проекти ZiхZiхOne – мають інтерактивний характер. Ми обєднуємо людей і даємо їм можливість творчо виразитися на цій території. Наше завдання- це дати людині висловитися, тим паче, якщо вона знає, що саме хоче сказати.

- Розкажи трохи про форму Вечора експериментального кіно, що відбудеться в рамках Гогольfest.

- Як я вже казав, це буде кінохеппенінг. Такий собі постійно діючий перформенс за безпосередньої участі глядача, в якому наше відео відіграватиме роль подій, що відбуваються довкола.. От приміром, зараз ми розмовляємо з тобою, а позаду стоїть будівля Арсеналу, охорона, ходять люди. Це все існує поруч з нами. Наш мозок здатен аналізувати і те, що відбувається поміж нас і те, що там позаду, в широкому колі запропонованих умов.

- Тобто, якщо я правильно зрозуміла,то  це буде вечірка, на якій відео відведено роль фонового процесу.

- Ні, не фонового. Фон - це те, що відбувається на дальньому плані. Але варто лише на секунду зосередитися на цьому, і ти розумієш, що це більше не фон, а – другий план. Що люди, тварини, будинки -  це все атмосфера. Ми люди індустрії часто забуваємось… Ось у метро їде 50 чоловік і 48 з них просто “втикає”. Ми не вміємо зосереджувати і роззосереджувати свою увагу, аналізувати простір в якому ми знаходимося. Відповідно і починається -  люди не чують одне одного, не помічають. Наше завдання, зробити так, щоб люди почули. Кіно, музикою, театром, журналістикою та в будь-який спосіб підштовхнути людину до роздумів. Зробити так, щоб вона почула і відчула атмосферу довкола себе. Це надзвичайно цікаво, красиво і збагачує людину щодня. І не залежно від того чи це якись культурний захід чи  просто похід до метро. Якось я вже намагався показати це у монодрами “Лавочка”, яку я грав у театрі “Дах” . Це чотири сторінки спостережень над певним етапом мого, особисто мого життя. Але це напевне буде знайомо дуже багатьом. Ми всі схожі. Ми всі однакові.

- Давай все таки повернемося до вечора ZiхZiхOne. Чи буде якась об’єднуюча тема у підготованих  вами робіт?

- Лише закономірний збіг обставин. Ми покажемо,що все закономірно. Це наша постійна тема, що об’єднує людей ZiхZiхOne. Це не буде конкретно проблема Чорнобиля чи конфлікту батьки-діти. Це вже особистий вибір кожного. Ми сповідуємо демократичне ставлення до мистецтва. Нам ніхто не може сказати добре це чи погано, бо ми робимо це не зачіпаючи простір інших. Подібні вечори вже давно стали звичайною практикою у Європі, а в  США  проводяться ще починаючи з  30-40-х років. Форма перформенсу, форма акції безсюжетна. Вона, ніби-то не має жодного сенсу, але вона локалізує і  зосереджує людей в якісь миті, потім знов розслабляє їх. І так по колу. Для нас важливо виявити і натренувати в людях ось цю здатність зосереджуватися. І якщо вже казати про якусь тему, то власне це і буде своєрідний майстерклас по зосереджуванню. У нас буде і чайна церемонія і художники, що малюватимуть  наживо, буде звучати поезія і читатиметься проза, обов’язково буде музика. Ми не зациклюємося на одному виді мистецтва. Ми не професіонали, ми просто так живемо. Ми нікого не змушуємо приходлити і залишатися. Ми просто ділимося собою і робитимемо це завжди. Невдовзі після акції на Гогольфесті ми проведемо наступний фестиваль “ZiхZiхOne двітисячидевзять”.Його меседжем стане розморозка. Четверте грудня буде днем реальним, 5-те -  віртуальним і 6-те  космічним.  Приєднуйтеся!