11-27 вересня 2009

Головна програма

ЛЕНІН LOVE. СТАЛІН LOVE режисер Андрій Жолдак


22 вересня, вівторок 19.00
Сцена Черкаського драматичного театру ім. Шевченка

 

Автор п’єси Василь Барка

Тривалість 2 години 55 хвилин 2 дії

Сценарій, режисура, концепція світлового оформлення 
Андрій Жолдак
 
Сценографія Тіта Дімова,  Андрій Жолдак
 
Художник костюмів  Тіта Дімова
 
Музичне оформлення, відеомонтаж  Володимир Кликов
 
Асистент режисера-постановника  Іван Орленко
 
Асистент проекту  Марина Суконцева
 
Оператор звукових ефектів  Олександр Гуменний
 
Звукооператори  Анатолій Мазур, Анатолій Чорногор
 
Художник світла  Микола Коваленко
 
Катранник Мирон Данилович, селянин  Олександр Кузьмін
 
Дарія, його дружина  Наталія Вігран
 
Андрійко, Оленка, їхні діти  Віра Климковецька
 
Собака Сфінкс, Лисиця  Віра Климковецька
 
Отроходін Григорій Гордійович, відповідальний працівник ЦК ВКП(б) Олександр Кузьменко
 
Заступник начальника облГПУ України Михайло Кондратський
 
Шікрятов Михей Овсійович, головний розпорядчик збирачів зерна Олександр Варун
 
Благовіщенко Микита, його помічник; Капелька Макар, молодший лейтенант 399-го прикордонного об’єкта  Микола Зайнчківський, Сергій Бобров
 
Недоумкуватий і сільський каліка Юрій Берлінський
 
Калинчук Петро і Священик  Микола Колядко
 
Стрілочниця на станції  Олег Телятник
 
Баба Марія Іван Клименко
 
Баба Дуня Андрій Жила
 
Юзеф, поляк  Микола Глазов
 
Світські дами, Секретарки  Ірина Кіндик та Юлія Донська-Гуменна
 
Маруся, піонерка  Марія Марущак
 
Селяни Тетяна Крижанівська та Любов Скобель, Марія Марущак
 
Маска-Музикант (віолончель)  Тетяна Красавіна


«Задум постановки «Жовтого князя» з'явився в Жолдака ще 10 років тому, але тоді тему визнали неактуальною. Зараз режисер говорить про свій намір поглянути на голодомор, користуючись не лише часовою, а й географічною дистанцією..., щоб створити неупереджену оцінку подій. По словах Жолдака, причини сьогоднішнього політичного і культурного хаосу в країні кореняться в подіях, пов'язаних з впровадженням комунізму у вітчизняну свідомість».
 
Настя Гайшенец. www.timeout.ua


«Про що б не ставив Жолдак — найчастіше виходить про безумство. Це як крилатий вислів Черномирдіна: що б ми не будували, все одно виходить КПРС.
Психіатричні «еринії», зграями залітаючи в його пекельний простір, відчувають там себе вільними райськими пташками. Відносно ранні його творіння — «Кармен», «Три сестри», «Одруження» (і т.д.) — теж посилали нас... у світ, що «звихнувся». У соціум, з якого вийняті стрижень і сенс. А люди, втративши будь-яку вісь (і навіть земне тяжіння), існують у цьому дурнуватом вимірі як запеклі психи з досить передбачливими реакціями.
В останніх творах Жолдака цей смислотворчий мотив все агресивніший. «Федра» з Машою Міроновою або «Москва. Психо» — його чергові психопатологічні досліди в Раші-love, що ласкаво пригріла змія... Отже Жолдак якщо і створює якийсь «свій» сценічний виверт, то, на мій погляд, це винятковий «шизо-театр». Катарсис в цьому театрі ретранслюємо (в основному) через Садизм (у «Леніні—Сталіні» це представлено особливо переконливо, коли хвилин двадцять розпинають на хресті, потім топлять в ставку, потім закопують в землю.
Будь-які етичні гальма в цьому «шизо-театрі» шукати безнадійно. Чого очікувати від безумців? Етика і естетика — тут зустрічаються рідко. Бо такий театр — майданчик для виняткового самовираження. Якщо є «що» і головне «за скільки» виразити».

Олег ВЕРГЕЛІС «Дзеркало тижня» № 46,  6 — 12 грудня 2008

 

 


 

повернутись назад